The Development of an Adjoining Construction through Time
Вантажиться...
Дата
2018
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
РВВ КДПУ ім. В. Винниченка
Анотація
In linguistic literature, despite the importance of resolving of one of the topical issues of modern linguistics ─ the detection of means of joining separate sentences and supra-sentence entities to form larger text units, little attention has been paid so far to the problems of text organization and studying language units participating in its formation. With rare exceptions, the majority of research is carried out synchronically. Nevertheless, a careful diachronic study of language phenomena helps to reveal the nature of many innovative processes in modern languages. Thus, a diachronic approach to studying the structure of an utterance allows to interpret the phenomenon of text units in general and an adjoining construction in particular in an absolutely new way. Many researchers qualified these text units mainly as a syntactic tendency of a language of the late 20th century, i.e. as an exclusively modern phenomenon. The conducted research allows to claim that such a point of view is not justified as the analysis of the English literary texts of the 16th ─ 21st centuries showed that the roots of an adjoining construction go back centuries. However, in different periods of the English language development, the formation and functioning of an adjoining construction was either a more stylistic phenomenon or a syntactic one. Thus, a comparative analysis of the English texts of the 20th ─ 21st centuries and the texts of the 16th ─ 19th centuries showed important differences in the functions fulfilled by an adjoining construction. In the works of fiction of the last two centuries, the adjoining constructions are mostly colloquial in their form and give an expressive colouring to the text. In this case, an adjoining construction can be regarded as a stylistic and syntactic phenomenon, while the adjoining construction s of the previous centuries tended to be the result of purely syntactic transformations of the text by its author.
Опис
У лінгвістичній літературі, незважаючи на важливість вирішення одного з актуальних питань сучасної лінгвістики – виявлення засобів поєднання окремих речень та надреченнєвих одиниць у текстові одиниці більшого розміру, дотепер недостатньо уваги приділяється проблемам організації текста та вивченню мовних одиниць, що беруть участь у його формуванні. За нечисленними винятками практично всі досліджень здійснюються в синхронному плані. Тим не менш, ґрунтовне діахронічне цієї проблеми сприятиме виявленню сутності багатьох інноваційних процесів у сучасних мовах. Таким чином, діахронічний підхід до вивчення структури висловлювання дозволяє інтерпретувати феномен текстових одиниць взагалі та приєднувальних конструкцій зокрема абсолютно по-новому. Більшість синтаксистів характеризують такі текстові одиниці переважно як синтаксичну тенденцію мови кінця минулого й теперішнього століття, тобто як виключно сучасне явище. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що така точка зору не є виправданою, оскільки аналіз англійських літературних текстів XVI – XXI століть показав, що традиція вживання приєднувальної конструкції має багатовікову історію. Проте в різні періоди розвитку англійської мови в формуванні та функціонуванні приєднувальних конструкцій переважали або більш стилістичні, або більш синтаксичні тенденції. Таким чином, порівняльний аналіз англійських текстів XVI – XIX століть та ХХ – ХХІ століть продемонстрував значні відмінності у структурі приєднувальних конструкцій та виконуваних ними функціях. У прозових творах останніх двох століть приєднувальні конструкції зближають живе розмовне мовлення (у якому вони переважно вживаються) і авторський діалогічний або (рідше) монологічний текст, надаючи останньому стислість, жвавість, виразність, динаміку й експресивне забарвлення. У цьому випадку приєднувальна конструкція може розглядатися як стилістичне та синтаксичне явище, тоді як приєднувальні конструкції попередніх століть мали тенденцію бути результатом чисто синтаксичних перетворень тексту його автором.
Ключові слова
adjoining construction, base utterance, adjoined part, adjoining conjunction, приєднувальна конструкція, базове висловлення, приєднувана частина, приєднувальний сполучник
Бібліографічний опис
Bohdan V. The Development of an Adjoining Construction through Time / Valerii Bohdan // Іноземна мова у професійній підготовці спеціалістів: проблеми та стратегії : збірник тез доповідей II Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. (Кропивницький, 15 лют. 2018 р.) [Електронний ресурс]. – Кропивницький : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2018. – С. 9–11.