Естетичний режим сучасності: поняття краси в новітньому німецькому філософсько-літературному дискурсі
Вантажиться...
Дата
2018
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Бердянський державний педагогічний університет
Анотація
У статті порушено проблему ролі естетичної категорії краси в новітньому німецькому філософсько-літературному дискурсі. Покликаючись на вагомість феномену краси в класичний період розвитку німецької літератури та його ідеалістичне і піднесене тлумачення Ф. Шиллером (краса – це свобода), Й. В. Ґете (латентна символічність красивого й зустріч скінченого та необмеженого всередині чуттєвого світу), Ф. Гельдерліна (гуманістичність краси), представлено сучасні розмисли про красу філософів і письменників, які виявляють амбівалентність феномену краси як надзвичайно поширеного в сучасній культурі, який проте втратив свою трансцендентність. Проаналізовано працю “Порятунок красивого” німецького філософа корейського походження Бьюн-Чул Хана, який обґрунтовує в ній сучасну “естетику гладкого” як виявлення сутті “позитивного суспільства”, котре прагне якомога більше усунути негативність, пов’язану з переживанням красивого (захоплення, ураження, зворушення). Тому досвід красивого, стверджує філософ, сьогодні не можливий, наштовхуючись на уподобання і лайки. Сучасні письменники критично реагують на поширені у суспільстві маніпулятивні суспільні технології, які впроваджуються в життя під гаслом краси. Помітно, однак, що за нинішніх умов сформулювати “додаткову моральну вартість” краси, яка хоч якось наближалася б до класичного ідеалу, надзвичайно складно. Про це йдеться у текст під назвою “Краса і краю їй немає” (“Schönheit und kein Ende”) Райнгарда Їрґля. На поетичне як на прихисток краси сподівається швейцарська літературознавиця та письменниця Ільма Ракуза. Відзначено, що про красу розмірковують саме ті письменники, які у своїй творчості керуються особливою естетичною програмою бачення. Ірма Ракуза належить до тих, хто сприймає світ очима, відтворюючи несподівані прояви звичайного і щоденного за допомогою модерністських технік і надзвичайно гнучкої та музичної мови, яка, незважаючи на стислий обрис і швидкі асоціації, ніколи не віддаляється від буденної мови, спресовуючи її таким чином до неймовірної щільності. В. Ґенацино діагностує “розвалювальність краси” у світі (есе “Von der Bruchbudenhaftigkeit des Schönen”). За таких умов чиста суб’єктивність сама стає складовою краси. Суб’єктивність як інстанція краси має бути постійно дуже уважною, щоб всередині некрасивої реальності віднайти красу. Тільки мистецтво для В. Ґенацино все ще залишається таким місцем, де людське Я може примиритися з реальністю. Тож письменники приходять до утвердження “літературної краси” у світі, де “про красу забули” (В. Ґенацино).
Опис
The article discusses the role of the aesthetic category of beauty in the contemporary philosophical and literary discourse. With reference to the significance of the phenomenon of beauty during the classical period in the development of German literature and its idealistic and high-flown interpretation by Schiller (beauty is freedom), J.W. Goethe (latent symbolism of the beautiful and the meeting of finite and endless inside the sensual world), F. Hölderlin (humanism of beauty), we present modern considerations about beauty by philosophers and writers who reveal the ambivalence of beauty as a mass phenomenon in modern culture, which nonetheless has lost its transcendence. Saving Beauty by the Korean-born German philosopher Byung-Chul Han has been analyzed. The philosopher substantiates modern “aesthetics of the smooth” as a revelation of the essence of “positive society” which aims at eliminating as much negativity as possible in connection to experiencing the beautiful (wonder, amazement, feeling moved). That is why the experience of beautiful, according to the philosopher, is impossible when faced with following and likes. Modern writers have a critical response to widespread manipulative social technologies which are introduced under the motto of beauty. It is also noticeable that under current circumstances it is extremely hard to formulate “additional moral value” of beauty that would at least in some way approach the classical ideal. We are speaking of Endless Beauty (“Schönheit und kein Ende”) by Reinhard Jirgl. Hoping for the poetic to become a shelter for beauty is Swiss literary critic and writer Ilma Rakusa. It is noted that beauty becomes a subject for consideration for those writers who are following a special esthetic vision in their creativity. Ilma Rakusa is one of those who perceives the world with her eyes and then recreates unexpected manifestations of the regular and mundane with the help of modernist techniques and a particularly flexible and musical language which, despite a brief portrayal and quick associations, never distances itself from everyday language, compressing it to extraordinary thickness in such a way. In his essay W. Genazino diagnoses “destructibility of beauty” in the world (“Von der Bruchbudenhaftigkeit des Schönen”). Under such circumstances, subjectivity as it is becomes the component of beauty itself. Subjectivity as an instance of beauty should be always attentive in order to find beauty inside the ugly reality. Only art is for W. Genazino a place where human I can come to terms with reality. So writers come to establishing “literary beauty” in the world where “everybody forgot about beauty” (W. Genazino).
Ключові слова
Позитивне суспільство, естетика гладкого, літературна краса, поетика уважного погляду, Бьюн-Чул Хан, Р. Їрґль, І. Ракуза, В. Ґенацино
Бібліографічний опис
Маценка С. Естетичний режим сучасності: поняття краси в новітньому німецькому філософсько-літературному дискурсі / Світлана Маценка // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія : Філологічні науки : зб. наук. пр. – Бердянськ : БДПУ, 2018. – Вип. 16. – С. 70–80.