Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.bdpu.org:8080/xmlui/handle/123456789/151
Назва: Місцями пам’яті повстанських перемог у Запорозькому краї : Азовська операція Нестора Махна
Інші назви: Places of memory of insurgent victories in Zaporizhzhya region: Azov operation of Nestor Makhno
Автори: Чоп, Володимир Миколайович
Лиман, Ігор Ігорович
Chop, Volodymyr
Lyman, Ihor
Ключові слова: Махновський рух
Запорозький край
Азовська операція Нестора Махна
Махновська iдеологiя
Дата публікації: 2017
Бібліографічний опис: Чоп В.М.Місцями пам’яті повстанських перемог у Запорозькому краї : Азовська операція Нестора Махна / В.М. Чоп, І.І. Лиман ; Запорізька обласна державна адміністрація ; Бердянський державний педагогічний університет, Науково-дослідний інститут Історичної урбаністики ; Громадська організація “Урбаністичні ініціативи”. – Запоріжжя, 2017. – 99 с.
Короткий огляд (реферат): Махновський рух 1917-1921 рр. починав свою історію як одна з гілок повстанського руху в Україні, що мала оригінальне політичне забарвлення. Досягши значного територіального і соцiального поширення, махновський рух рiвнем власної органiзацiї i глибиною соцiально-полiтичних проявiв якiсно перевершив iншi види повстанства і перетворився на незалежний політичний табір загальноукраїнського значення, що послідовно провадив політику внутрішнього суверенітету і розробив власну оригінальну ідеологію. Територія «вільного району» охоплювала п’ять повітів, мала вихід до моря (Азовського), населення в 2,5 млн. чол. і розмірами перевищувала такі європейські країни як Данія, Голландія чи Бельгія. Невдала внутрiшня полiтика українських нацiональних урядiв у 1917- 1918 рр. викликала недовiру до них з боку значної частини українського народу. Своєрiдною формою протесту проти непопулярних заходiв нацiональної держави стало швидке посилення махновського руху, що виявляв співчуття iдеологiї анархiзму. Вiдмовившись вiд послуг нацiональної iнтелiгенцiї, південноукраїнське (запорозьке та приазовське) селянство витворило власну політичну елiту, якій був притаманний невисокий рiвень освiченості й виключно вiйськовий характер діяльності. Головним завданням, що вона мала виконати, стало забезпечення народним низам iнiцiативи суспiльних перетворень та самозахист селянства від ворожих йому політичних режимів. Роль Н.Махна в iсторiї України бачиться саме в тому, що завдяки своїм органiзаторським i вiйськовим здiбностям вiн каталiзував процес органiзацiї i полiтичного посилення руху. Головною причиною пiдтримки українським селянством ідеології махновського анархiзму була її гнучкiсть. Полiтики ворогуючих мiж собою урядів та режимiв не задовольняли стихiйних вимог селянства, тоді як махновська політична програма виступала за їх негайну реалізацію, дозволяючи повнiстю втиснути їх у свою доктрину. У середовищi РПАУ/м/ упродовж 1918-1921 рр. виник «український анархiзм» — нацiональна форма вчення, комплекс iдеологiї та полiтичної практики, заснований на синтезi iдей теоретичного анархiзму та народного свiтогляду i традицiй. Незважаючи на часте використання росiйської мови та iнтернацiональнi гасла, ідеологію руху нiяким чином не можна зараховувати до антиукраїнських. Селяни бачили результатом сповiдуваної рухом iдеологiї «українського анархiзму» вiдродження народних суспiльних iнститутiв i форм управлiння козацьких часiв. Спiльнiсть географiчної територiї i послiдовнiсть поколiнь основної маси учасникiв цих рухiв тiльки пiдтверджують цей висновок. Це була широкомасштабна спроба побудови на контрольованiй повстанською армiєю територiї особливої форми суспiльного устрою, що витiкала сутнiстю своїх традицiй народовладдя з епохи Запорозької Сiчi. Махновська iдеологiя виробила i власний варiант української iдеї. Н.Махно схильний був називати хiд розвитку очолюваного ним руху не iнакше як «Українською революцiєю». Народ, що не мав власної державностi, на думку Н.Махна та його однодумцiв, повинен був вiдiгравати провiдну роль у побудовi анархiчного суспiльства, тому що не мав нiяких iлюзiй щодо бюрократичного апарату як засобу вiд суспiльних незгод. Н.Махно-полiтик блискуче розiграв карту української бездержавностi не лише як факт вiдсутноснi нацiональної держави на початку ХХ ст., але i як психологiчну рису народу. Махновська iдеологiя небезуспiшно намагалась перетворити українську бездержавнiсть у силу. Н.Махно, озброївши цi настрої європейською теорiєю, використав бездержавнiсть у бою за соцiальне та нацiональне визволення українського народу. Нi сам Н.Махно, нi веденi ним люди перемоги не побачили. Проте їх не можна звинуватити в недостатньому бажаннi здiйснити це. Звичайним критерiєм ставлення людини до нацiонального вiдродження вважається позицiя, яку вона займає щодо розбудови нацiональної держави. Однак проекцiя махновського руху на нацiональне життя дає пiдстави говорити про нього як про окрему форму нацiонального руху, що сповiдував iнший принцип органiзацiї суспiльства i знайшов свою реалiзацiю в спробi побудови оригiнальної форми народного суверенiтету. Він по-iншому розумiв шляхи вирiшення економiчних, полiтичних, культурних запитiв, засад самоврядування українцiв, а також форм спiвiснування з iншими народами. Mахновський рух був, певною мiрою, самовiдданою спробою повернути розвиток суспiльних вiдносин на козацький шлях розвитку. Анархiзм був сучасною формою, якої набрали традицiйнi настрої українського селянського консерватизму. Причиною руху, крiм очевидних економiчних та полiтичних iнтересiв, став прорив на поверхню суспiльного життя традицiйних архетипiв свiдомостi мас. Бiльше того, їх прорив у велику полiтику.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.bdpu.org:8080/xmlui/handle/123456789/151
Розташовується у зібраннях:Монографії



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.