Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.bdpu.org:8080/xmlui/handle/123456789/804
Назва: The evolution of an adjoining construction in the 16th ─ 21st centuries
Інші назви: Еволюція приєднувальної конструкції у XVI – XXI століттях
Автори: Богдан, Валерій Володимирович
Bohdan, Valerii
Ключові слова: приєднувальна конструкція,
базове висловлення,
приєднувана частина,
приєднувальний сполучник,
діахронічний підхід.
Дата публікації: гру-2018
Видавництво: Видавничий будинок ММД
Бібліографічний опис: Богдан В. Еволюція приєднувальної конструкції у XVI – XXI століттях / В. Богдан // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія: Філологічні науки : [зб. наук. ст.] / [гол. ред. В. А. Зарва]. – Мелітополь : Видавничий будинок ММД, 2018. – Вип. 17. – С.9-16
Серія/номер: Філологічні науки;
Короткий огляд (реферат): У лінгвістичній літературі, незважаючи на важливість вирішення одного з актуальних питань сучасної лінгвістики – виявлення засобів поєднання окремих речень та надреченнєвих одиниць у текстові одиниці більшого розміру, дотепер недостатньо уваги приділяється проблемам організації текста та вивченню мовних одиниць, що беруть участь у його формуванні. За нечисленними винятками практично всі досліджень здійснюються в синхронному плані. Тим не менш, ґрунтовне діахронічне цієї проблеми сприятиме виявленню сутності багатьох інноваційних процесів у сучасних мовах. Таким чином, діахронічний підхід до вивчення структури висловлювання дозволяє інтерпретувати феномен текстових одиниць взагалі та приєднувальних конструкцій зокрема абсолютно по-новому. Більшість синтаксистів характеризують такі текстові одиниці переважно як синтаксичну тенденцію мови кінця минулого й теперішнього століття, тобто як виключно сучасне явище. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що така точка зору не є виправданою, оскільки аналіз англійських літературних текстів XVI – XXI століть показав, що традиція вживання приєднувальної конструкції має багатовікову історію. Проте в різні періоди розвитку англійської мови в формуванні та функціонуванні приєднувальних конструкцій переважали або більш стилістичні, або більш синтаксичні тенденції. Таким чином, порівняльний аналіз англійських текстів XVI – XIX століть та ХХ – ХХІ століть продемонстрував значні відмінності у структурі приєднувальних конструкцій та виконуваних ними функціях. У прозових творах останніх двох століть приєднувальні конструкції зближають живе розмовне мовлення (у якому вони переважно вживаються) і авторський діалогічний або (рідше) монологічний текст, надаючи останньому стислість, жвавість, виразність, динаміку й експресивне забарвлення. У цьому випадку приєднувальна конструкція може розглядатися як стилістичне та синтаксичне явище, тоді як приєднувальні конструкції попередніх століть мали тенденцію бути результатом чисто синтаксичних перетворень тексту його автором.
Опис: DOI 10.31494/2412-933Х-2018-1-7-9-16
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.bdpu.org:8080/xmlui/handle/123456789/804
ISSN: 2412-933X
Розташовується у зібраннях:Наукові фахові видання БДПУ. Філологічні науки

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Bohdan Valerii. Evoliutsiia pryiednuvalnoi konstruktsii u XVI – XXI stolittiakh .pdf2,33 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.