Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.bdpu.org:8080/xmlui/handle/123456789/817
Назва: Ідентичність художника у традиції поваги до материнства (за драмою “Чорна Пантера і Білий Медвідь” В. Винниченка)
Інші назви: Identity of Artist within Tradition of Respect to Motherhood (after Drama Black Panther and White Bear by V. Vynnychenko)
Автори: Тхорук, Раїса
Tkhoruk, Rayisa
Ключові слова: ідентичність,
особистість митця,
літературна традиція,
модерністська драма,
персонаж жінка-мати.
Дата публікації: гру-2018
Видавництво: Видавничий будинок ММД
Бібліографічний опис: Тхорук Р. Ідентичність художника у традиції поваги до материнства (за драмою “Чорна Пантера і Білий Медвідь” В. Винниченка) / Р.Тхорук // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія: Філологічні науки : [зб. наук. ст.] / [гол. ред. В. А. Зарва]. – Мелітополь : Видавничий будинок ММД, 2018. – Вип. 17. – С.140-149
Серія/номер: Філологічні науки;
Короткий огляд (реферат): У статті аналізується семантика й прагматика часопростору, системи персонажів та манера іменування. Персональний світ художника перебуває в антагонізмі до богемного трибу життя, що локалізоване у сцені в кабаре. Двоє персонажів (Корній Каневич та Рита) зображаються у процесі змін ідентичності та самовизначення. Письменник обігрує метафору матері й дитини; та співвідносить її то зі статусом Каневича й картини, то Рити й сина. У закритому просторі дому художника материнський елемент домінує, хоча він представлений двома чоловічими й двома жіночими постатями. Текстуальні стратегії драматурга в основі мають глорифікацію мистецької природи й мистецтва загалом (інтерпретуються як інстинкт). Паралельна лінія маетринського досвіду художникової дружини виявляє іншу норму ціннісної вартості людського життя передусім, а не артистичних здобутків; і відіграє роль субверсії у соціальній структурі. Маркером цієї норми стає фраза «це віки». Її параметри задані літературною традицією української літератури, власне текстами Тараса Шевченка та темою покритки й байстряти, жертви упослідження. Деякі із Шевченкових мотивів (недописаної картини) та метафор (думи-діти) розглядаються як контекст. Ідентичність чоловіка й жінки описуються через ситуацію кризи, конфліктів та втручань сторонніх, і демонструють пропагандистські завдання автора (репліки Сніжинки, художникової матері). У рамках письменницької стратегії і за логікою сюжету дитяча смерть кладе край маніпуляціям та стає початком боротьби абсолютних егоїзмів та персональних прагнень. Звідси те, що інститут материнства-батьківства розуміється як стимул та обмеження саморозвитку й ідентифікації. Конфлікт у драмі описується на рівні опозицій традиційного / нового, звичного / іншого, явного / прихованого, приватного / богемного; і спостерігається читачем / глядачем у варіанті дивакуватих й епатажних вчинків головних героїв. Деякі події та діалоги можуть бути відчитані як прояви боротьби за право на автентичність або ж за владу над ближніми.
Опис: DOI 10.31494/2412-933Х-2018-1-7-140-149
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.bdpu.org:8080/xmlui/handle/123456789/817
ISSN: 2412-933X
Розташовується у зібраннях:Наукові фахові видання БДПУ. Філологічні науки



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.